ПРАКТИЧНИЙ ПСИХОЛОГ                           

                  Трегуб Лариса Володимирівна

Для чого потрібен психолог?

Можна сказати, що до психологів всі вже звикли. Ці фахівці допомагають вирішувати особисті проблеми, проводять психологічне тестування, тренінги, навчають ефективно спілкуватися і вирішувати конфлікти, складають психологічні портрети та характеристики і багато чого іншого. Але все це стосується, в першу чергу, дорослих людей.

А чим же займаються дитячі психологи? У яких ситуаціях батькам може бути корисна, а в яких просто необхідна консультація цього фахівця?

Якщо є якась тривога за свого малюка, візит до психолога допоможе розібратися з ситуацією та з емоційним станом дитини об'єктивно. Виявити причини виникаючих труднощів, якщо вони є. Адже не вважається чимось негожим відвідувати стоматолога для перевірки і необхідної профілактики. Чомусь про психологів же іноді зберігається така думка, що візитом до цього фахівця підтверджують свою «ненормальність». Це, звичайно ж, не так: психолог, взагалі, за визначенням, працює тільки з психічно здоровими людьми.

Інший випадок виникнення необхідності звернутися до дитячого психолога часто співпадає з так званими віковими кризами у розвитку дитини (рік-півтора, три-чотири, шість-сім і підлітковий період). Що відбувається в ці моменти? Вікова криза означає, що в розвитку людини відбувається різкий стрибок, що щось радикально змінюється. Мама й тато ж не встигають звикнути до цих змін, не враховують їх у спілкуванні, використовують виховні прийоми, які вже не дієві в нових умовах. Все це накладається на підвищену емоційність дитини, характерну для перехідних періодів.

Капризи, агресія, впертість дитини - і почуття безпорадності у батьків. Цілком природна реакція - звернутися до фахівця. І це справді може допомогти. Психолог допоможе розібратися в суті виниклих труднощів, підкаже виховні прийоми, а при необхідності позайматься з дитиною, щоб допомогти їй подолати непростий період.

Ваш малюк та його «Я»

             Коли малеча з’являється на світ, всі батьки хочуть, щоб воно було здорове, добре розвивалось психічно. І лише набагато пізніше починаємо замислюватися, якою людиною воно стане. Поступово ваша дитина опановує загальні, властиві людині форми поведінки серед людей і розвивається як індивідуальність. Збереження добрих стосунків зі своїми батьками та близькими людьми – передумова, за якої  особистість нормально розвиватиметься. Це дуже важливо та необхідно дитині. І вона дуже старається заради того, щоб заслужити похвалу від батьків.

            Потреба у визнанні – одна з найбільш значущих людських потреб. І дитина мріє бути кращою, вчиться краще бігати , стрибати, малювати, конструювати. Не потрібно іронізувати над малюком. Адже й ми самі також стараємось щоб нас визнали.

           Бажано уникати реплік: «У тебе не вийде, облиш ці заняття…», « Помовчи, ти не знаєш…», «Дай мені спокій, це пусте…». Адже за подібними висловлюваннями стоїть зневага, знецінення малюка. А він, хоча й малий, а вже особистість.

           Дитина завжди потребує емоційної підтримки, особливо батьківської. І коли ще зовсім маленька, і коли виросте -  теж. Але на цьому початковому етапі батьки емоційно завжди з нею, завжди за неї, навіть, коли вона дуже провинилась.

           Намагаючись знижувати прагнення дитини до визнання, треба давати правильний напрямок цієї потреби. Саме тут варто звернутися до батьківської інтуїції, яка підкаже, як зробити так, щоб дитина за власним бажанням, свідомо прагнула подолати свої недоліки.

            Всі діти різні. І ваш малюк особливий. Як він сміється -  не сміється ніхто. Як він їсть, розмовляє, бігає, пустує, жартує, так ніхто ніколи цього не робив. Дитина унікальна в усьому: в своїх бажаннях, мотивах, що визначають її поведінку, в тому, як вона любить своїх батьків. Згодом розходження в індивідуально - психологічних  якостях дітей стають усе більшими і риси характеру, інтереси, схильності й здібності кожної дитини розвиваються по-різному.

Дитина не може сама розвивати свою унікальність. Їй потрібні постійне заохочення, довірливе спілкування та батьківська любов.

           У дитячому садку існує психологічна служба з 2004 року. Працює практичний психолог Петриченко Т. В. Психологічна служба системи освіти є складовою частиною державної системи охорони фізичного і психічного здоров’я молодих громадян України.

Основними завданнями практичного психолога дошкільного закладу є такі:

·         Забезпечення якісного психологічного супроводу кожної дитини з метою зміцнення фізичного і психічного здоров’я

·         Проводити діагностичні дослідження з метою виявлення можливих проблем розвитку(емоційна і пізнавальна сфери)

Зокрема, здійснювати діагностику психологічної готовності дітей до навчання у школі

·         Здійснювати корекційно - розвивальну роботу за потребою

Для проведення цієї роботи використовується програма «когнітивний розвиток дітей старшого дошкільного віку», укладач Петриченко Т. В.

·         Надавати консультації всім, хто приймає участь у педагогічному процесі: дітям, вихователям, батькам.

·         Сприяти розвитку пізнавальних і творчих здібностей дітей

Для проведення цієї роботи використовується програма «Малі чарівники», укладач Маліна О. В.

·         Сприяти у профілактиці психічного виснаження і стресостійкості працівників

 Психологічна готовність дитини до навчання у школі          

Психологічна готовність дитини до шкільного навчання є одним з найважливіших підсумків психічного розвитку дошкільняти. І міститься вона у тому, що у дитини на момент вступу до школи складаються психологічні властивості притаманні школяру.

Дуже важливо підготувати дитину до навчання, але підготувати не значить навчити дитину читати, писати та лічити. Поняття підготовки дітей до навчання у школі набагато глибше:

- По-перше, дитина повинна навчитися мислити, аналізувати, грамотно та зв`язно висловлювати свої думки, знаходити нестандартні рішення – це інтелектуальна готовність;

- По-друге, у дитини повинна бути сформована готовність до прийняття «соціальної позиції школяра»: це означає, що відношення дитини до школи, учбової діяльності, до вчителів, до себе повинно бути позитивним;

- По-третє, необхідно сформувати вольову готовність майбутнього першокласника. В розвитку особистості дитини 6-річного віку на першому місці повинен виступати мотив «Я повинен», ніж «Я хочу».

В школі від дитини будуть вимагати вміння утримувати свою увагу необхідний час, вміння робити не тільки те, що хочеться, а те що від неї вимагає вчитель, шкільний режим, програма навчання. Всі ці аспекти бажано враховувати задля успішної подальшої адаптації дитини в школі.

Шановні батьки!

Приводимо деякі рекомендації, які допоможуть вам краще організувати спілкування з дитиною, дадуть їй змогу відчути Вашу підтримку та впевненість у собі:

- радійте Вашому сину, донці

- коли дитина з Вами розмовляє, слухайте її уважно, не перебивайте

- ваші пояснення повинні бути простими і зрозумілими

- будьте терплячі

- кожен день читайте дитині та обговорюйте прочитане

- потурбуйтесь, щоб у дитини були нові враження, про які вона змогла б Вам розповісти

- частіше робіть щось разом з усією сім` єю

- бажано проявляти зацікавленість до того, що подобається дитині (малювання, конструювання тощо

Для встановлення довірливих стосунків з дитиною не бажано:      

- вимагати забагато – потрібно багато часу для того, щоб дитина привчилась самостійно прибирати свої іграшки, а згодом і кімнату

- постійно виправляти її, повторювати: «не так, зроби інакше»

- порівнювати дитину з іншими дітьми

                      Принципи мудрого відношення до життя А.А.Файзуллаева

1. Уміння відрізняти головне від другорядного.

Цей принцип вибору найбільш значимих і відмови від несуттєвих мотивів і спонукань, ставши свідомим, а не інтуїтивною психічною дією, звільняє челавека від багатьох не вартих уваги проблемі приносить неоціниму користь в дозволі різного роду кризових ситуацій.

2. Внутрішній спокій.

Ця важлива умова збереження що склалися у людини системи особових цінностей, ієрархії мотивів. Це ясність розуму і чіткість поведінки. Це психологічний "имунитет" від ситуаційних "перешкод" і провокувальних обставин. "Гасити" одні спонукання і правильно оцінювати інші краще всього вдається в такому стані.

3.Емоційна зрілість і стійкість.

Ці принципи спираються на вищі емоційно-ціннісні складові і, передусім, на принципи високої моральності. В цьому випадку говорять про "моральну мудрість" - здатність до гідних вчинків у будь-яких ситуаціях.

4. Знання міри дії на події.

Пам'ятайте об'єктивного ходу подій і уміння відповідним чином і вчасно втрутитися(чи не втрутитися) в них - цей прояв істинної мудрості людини.

5. Уміння підходити до проблеми з різних точок зору.

Прагнення уникати однобічності міркувань не означає втрату власної позиції. Будь-яка позиція особи тільки виграє від усебічного аналізу того, що складає її основу.

6.Готовність до будь-яких несподіваних.

Гнучкість, своєчасне і адекватне реагування на зовнішню зміну явищ і подій навколишньої дійсності дають людині можливість швидко і своєчасно перебудувати мотиваційні тенденції з урахуванням об'єктивних обставин, не порушуючи основного ядра його особи.

7.Сприйняття дійсності такий, яка вона є, а не такий, який людині хотілося б її бачити.

Це принцип сприяє збереженню психічного здоров'я і емоційної стійкості у випадках, позбавлених життєвої логіки і внутрішнього сенсу.

Поради батькам

Пам'ятка для батьків

Як можна допомогти дитині добре поводитись?

1. Подавайте дітям приклад хорошої поведінки

Діти вчаться, наслідуючи поведінку дорослих. Ваша поведінка – приклад для наслідування.

2. Змінюйте оточення, а не дитину

Краще тримати цінні, крихкі та небезпечні предмети у недоступних для дітей місцях, аніж потім карати дітей за їхню природну цікавість.

3. Висловлюйте свої бажання позитивно

Кажіть дітям, чого Ви від них очікуєте, замість того, чого не бажаєте.

4. Висувайте реальні вимоги

Запитуйте себе, чи відповідають Ваші вимоги віку дитини, ситуації, в якій вона опинилась. Ви маєте бути більш терпимими до маленьких та хворих дітей.

5. Не надавайте великого значення заохоченням і покаранням

В міру дорослішання дитини покарання і заохочення стають все менш результативними. Пояснюйте причину, яка впливає на Ваше рішення. Прагніть до компромісу у спілкування зі старшими дітьми, а з меншими – використовуйте тактику переключення уваги.

6. Обирайте виховання без побиття та крику

На початку це може здаватися результативним, однак незабаром виявиться: щоразу Ви змушені кричати голосніше, щоб досягти бажаного результату. Постійні докори є також шкідливими та можуть призвести до тривалих проблем емоційного характеру. Покарання не допомагають дитині виробити навички самоконтролю і поваги до інших.

посилання на ынформацыю методика

https://yadi.sk/i/J6V7wDxMjtGbj